Redaktor:Бучач-Львів/pieskovisko: Rozdiel medzi revíziami

Smazaný obsah Přidaný obsah
Bez shrnutí editace
Bez shrnutí editace
Riadok 8:
| зображення підпис = Командант Технічного куреня УГА Корнило Кізюк
| інші імена = Корнель Кізюк
| псевдо =
| народження = 24.9.1892 <br/> с. [[Трибухівці (Бучацький район)|Трибухівці]], нині {{ТО-Бу}}, {{ТО}}, [[Україна]]
| смерть = 25.4.1969 <br/> м. Честер, штат Пенсільванія, США
Řádek 29 ⟶ 28:
Народився [[24 вересня]] [[1892]] в с. [[Трибухівці (Бучацький район)|Трибухівцях]] Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини і ВолодимиріЇ, Австро-Угорська монархія (нині центр ОТГ на теренах Бучацького району на Тернопільщині, [[Україна]]).
 
Початкову школу закінчив у рідному селі<ref name="ЗК9">Кохановський, с. 409.</ref>, після цього 1913 року — [[Бучацька цісарсько-королівська гімназія|ґімназіюцісарсько-королівську гімназію]]<ref>Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. Buczacz, 1905. — S. 79; тут записний як ''Korneli Koziuk''.</ref> в [[Бучач]]і<ref name="ХВ">Весна, Мельничук, с. 75.</ref> (зокрема, 1905-го — Ia кляс, учнем паралельного Ib був [[Микола Шлемкевич]]<ref>Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. — Buczacz, 1905. — S. 79.</ref>, 1913 — VIIIa). Під час навчання був провідним членом таємного драгоманівського гуртка учнів ґімназії у 1909–1913 роках (разом із [[Михайло Гузар|Михайлом Гузаром]]); головою був [[Іван Балюк]]<ref name="СР7"/>.
[[Файл:09 УГА Сотник.svg|міні|праворуч|200px|Відзнака ]]
Після складання іспиту зрілости вступив до військової старшинської школи, в 95-му полку піхоти пройшов додатковий технічний вишкіл у школі саперів<ref name="ЗК9"/>. Під час І-ї світової війни — командант сотні, потім куреня саперів армії Австро-Угорщини<ref name="ХВ"/>. Певний час керував австрійською комендатурою м. Єлисавета (нині Кропивницький)<ref>''Сінченко, М.'' Допис на ФБ. — 2016. — 1 вересня.</ref>.
Řádek 35 ⟶ 34:
Сотник УГА. Командант (командир) Чортківської військової округи ЗУНР [[Василь Оробко]] запропонував, а Державний секретаріят Військових справ призначив К. Кізюка організатором саперного вишколу УГА в Чорткові; за 4 місяці було вишколено 400 саперів.<ref name="ЗК9"/> Влітку 1919 як командант Технічної сотні УГА 14-ї бригади (Чортківської<ref>{{ТЕС|2|685|Дуда, І.|Оробко Василь}}</ref> Станиславівської<ref>''Литвин, М., Науменко, К.'' Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 199. — ISBN 5-7707-7867-9.</ref>) відступив за р. Збруч. При ліквідації УГА весною 1920 організував відділ із 1200 саперів, перейшов з ним до частин отамана Юрія Тютюнника. Брав участь у рейдах Україною.
 
Виїхав до Данціґа (тепер м. Ґданьськ, Польща), де студіював хімію у Вищій технічній школі (27 листопада 1928 «Діло» опублікувало звістку, що К. Кізюк з Теребовлі закінчив Ґданьську політехніку<ref>Новинки. Особисті вісти // Діло. — 1928. — Ч. 264 (27 листопада). — С. 5.</ref>). Керував старшинським вишколом УВО.<ref name="ХВ"/> У 1929&nbsp; р. отримав диплом інженера, повернувся до Галичини, одружився з дочкою теребовлянського декана УГКЦ о. [[Степан Мохнацький|Степана Мохнацького]], виїхав до м. Крулєвска Ґута (Польща), де працював як інженер-хімік<ref name="ЗК9"/>.
 
Співправцював з редакцією журналу «Технічні вісті» (Львів), дописував до польських та німецьких журналів<ref name="ХВ"/>. Перед ІІ-ю світовою війною був звільнений з роботи (бо українець), переїхав до Галичини, працював на будівництві вапнярки у м. Миколаєві на Дністрі. Після початку ІІ-ї світової повернувся до Гути Бісмарк<ref name="ЗК9"/>.